Горнятко для кави

   Товариство випускників престижного вишу прийшло в гості до свого старенького професора. Усі вони були успішними людьми і зробили хорошу кар’єру. Під час візиту розмова зайшла про роботу: колишні студенти жалілися на безліч труднощів та життєвих проблем.
Запропонувавши своїм гостям каву, професор вийшов на кухню і повернувся із кавником та з підносом із багатьма різними горнятками: порцеляновими, скляними, пластмасовими… 
Коли кожен узяв по горнятку, професор сказав:
– Зверніть увагу на те, що на підносі залишилися лише прості і дешеві горнятка, а всі гарні і дорогі розібрали. І хоча це нормально для вас – хотіти тільки кращого для себе, але саме це є джерелом ваших проблем і стресу. Зрозумійте, що горнятко саме по собі не робить каву кращою. Найчастіше вона просто дорожча, але іноді навіть приховує, що саме ми п’ємо. Насправді, все, що ви хотіли, це кава, а не горнятко. Але ви усвідомлено вибрали кращі горнятка, а потім розглядали, кому яке дісталося.
А тепер поміркуймо. Життя – це кава, а робота, гроші, становище у суспільстві – це горнятка. Це лише інструменти для підтримування змісту Життя. Наше горнятко не визначає і не змінює якості нашого Життя. І, зосереджуючись тільки на горнятку, ми іноді забуваємо насолодитися смаком самої кави.
Найщасливіші не ті, які володіють усім кращим, а ті, хто насолоджуються всім кращим з того, що мають.
                                                          (Із збірки "365 притч на щодень")

7 липня - Івана Купала

    Після поширення християнства давнє народне свято Купала в результаті «християнського нашарування» почало називатися святом Івана Купала, а в окремих місцевостях побутували навіть такі назви, як Іванець, на Буковині – Іван Лопушник.
Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді – Купало або Купайло.

 

     
Ніч на Івана Купала
Феєрія

Неначе йду, а ти за мною вслід —
Бігом, бігом, спіткнулася, упала!..
А я й не втямлю, чи палає глід,
Чи ватри на узліссях на Купала…

Скажи, це ти чи це лише мана?
По вирвах гнізда в’ють потворні круки.
Мене ж і смерть і несмерть обмина,
                                   А ти біжиш, зламавши білі руки…

У хитрих душу вижерла чума.
Душі нема! — кричать. Нема?! — не треба.
Душі нема?! — а хто ж вона сама —
З очищами, мов прірви, проти неба?

Вже ліс горить від спалахів суниць.
Жаринами під ноги ті суниці!
Біжи, біжи! Не крикну — зупинись,
Бо там тебе, як відьму, спалять ниці.

Нема повернень! І межі — нема!
Є тільки тьмяний вогник серед ночі.
Грозою розпанахана пітьма
Колюччям набивається ув очі.

Кудись пливуть бандури вздовж ріки.
Куди ж бо ви — з єдиною струною?..
І біла тінь коханої руки
На жовте листя падає за мною.
                Мозолевський Борис