 |
| Із сайту ТСН |
"Експрес-уроки з Олександром Авраменком та Фросею" будуть транслюватись щовівторка та щочетверга під час ефіру програми "Сніданок з 1+1". Більше читайте тут
Щодня з понеділка по п'ятницю у "Сніданку 1+1" (приблизно біля 8.00 години) можна побачити нові випуски уроків. А ще відео доступні на ютуб-каналі
Якщо ви дбаєте про те, щоб говорити грамотно і вдосконалювати свої знання української мови, завітайте на сайт «Мова – ДНК нації»
На протязі – на різкому струмені повітря, що продуває приміщення крізь щілини, отвори, розташовані одне проти одного.
Протягом (упродовж / впродовж) – час існування чогось, тривалості якоїсь дії або процесу (джерело) .
5 помилок в українській мові, яких припускаються, вітаючи один одного із святами
Відеоурок від Олександра Авраменка про суржик
Експрес-урок - Будь ласка чи прОшу – який варіант правильний?
Радіо МАКСИМУМ підготувало корисну шпаргалку із правильними наголосами у частовживаних словах
Вживай іменники правильно!
Наголошуймо правильно!
Дбаймо про культуру спілкування
- Щодня користуйся формулами чемності: "Доброго ранку", "Здрастуйте", "До побачення", "Будь ласка", "Будьте такі ласкаві", "Вибачте", "Дякую", "Дозвольте ввійти" та ін. Будь привітний і ввічливий з усіма дорослими. Не перебивай дорослих, не втручайся в їхню розмову.
- На вулиці, вдома, у транспорті та громадських місцях говори спокійно, не голосно; поводься стримано; не вимагай до себе особливої уваги.
- Не їж у театрі під час вистави, під час демонстрації кінофільму.
- Слухай старших уважно, стій при цьому спокійно, дивися в обличчя співрозмовникові.
- Умій вислухати товариша, не перебиваючи.
- Намагайся поступитися товаришеві в суперечці, у грі, допомогти йому домовитися з іншими.Умій визнати, що не мав слушності.
Збагачуймо своє мовлення і пишаймося багатством української мови
А ще – неймовірно, неперевершено, прегарно, незрівнянно, неповторно…
Мовні «смаколики» для кожного
Доцент Київського університету імені Бориса Грінченка Олександр Авраменко пропонує експрес-уроки української мови - мовні поради, цікаві історії і відкриттяЕкспрес-уроки Олександра Авраменка
Мови чисте джерело
Хто воду п'є із джерела, а хто з калюжі,
Ви легко здогадаєтеся, друзі:
Коли поблизу чиста б'є вода,
Калюжу вибере хіба що бевзь-балда.
Красива мова – що вода джерельна,
А в суржику отрута є пекельна.
Від неї задихаються слова,
Тупіє-туманіє голова.
Та ми вже звикли. Явище типове –
Що друге слово із чужої мови.
Самоповаги, гордості нам брак,
Якщо ми опускаємося так.
Качелі, садік, шкафчик, Славік, Маша,
Штанішкі, щочкі, умнічка, Наташа,
Кампотік чи салатік – та любе!
Не топай ножкою, бо накажу тебе.
Прівєт! Все по фіґ – Льоха, Ксюша, Вовка!
Вашє не поняв, вроді остановка,
Коляска, мусор, кошельок, ковйор, більйо...
Хтось дав цукеркам назву – "Йо-ма-йо"!
Блін, бляха, йолкі, тьолкі, тіпа, тоже...
На масове безумство це все схоже.
Кароче, на фіґ – саме головне.
Все прикре, безнадійне і сумне.
Лікуймо душі кволі та недужі
Від суржику – отруйної калюжі,
Рятуймося, щоб мови чисте джерело
Духовного здоров'я додало.
Агов, озвіться, юні, мудрі, дужі,
Рішуче заявіть: "Геть навички папужі!
Геть мавпування! Будьте на коні.
Де гідність ваша? Тонете в багні!"
Нащадки прадідів великих,
Чи ж ви перевертні безликі,
Чи ви наїлися чужої блекоти,
Чи вам система поламала теж хребти?
Прозріймо! Ходимо ж до церкви – нам відома
В науці Божій перша аксіома:
Що чисте світло, а що – бруд і тьма.
Повірте: лихослів'я й суржик – ніби два більма.
Тисячолітню спадщину, скарбницю,–
Нам мову треба берегти, немов зіницю.
Війну оголосімо мовним бур'янам,
Інакше внуки не пробачать нам.
© О. Захарків, мовознавець, кандидат філологічних наук, доцент
Цікаві онлайнові вправи з культури мовлення можна виконати на сайті «Мова – ДНК нації»:
http://ukr-mova.in.ua/exercises/
Про вживання активних дієприкметників
Чи мають право на існування у сучасній українській мові активні дієприкметники теперішнього часу? Йдеться про дієприкметники, що закінчуються на -ачий, -ячий, -учий, -ючий (бачачий, спляча, слабнучий, читаючий).
Більшість мовознавців, зокрема Олена Курило, Борис Антоненко-Давидович, Юрій Шевельов, Олександр Пономарів, Святослав Караванський, радили й радять уникати їх, оскільки вони є невластивими українській мові. Але як їх замінити? Чи завжди це можливо? Досвідчені мовці переконують, що це не тільки можливо, а й досить легко. Наприклад, Святослав Караванський у книзі "Пошук українського слова, або, Боротьба за національне "Я" навів 24 способи заміни дієприкметників і зазначив, що ці способи не вичерпують усіх словотворчих можливостей нашої мови.
Пропонуємо вам розглянути найуживаніші способи заміни невластивих українській мові дієприкметників:
1. За допомогою прикметників:
- однокореневих прикметників: панівна еліта (а не "пануюча"), приваблива пропозиція (а не "приваблююча"), кроковий екскаватор (а не "крокуючий");
- синонімів: зворушлива зустріч (а не "хвилююча"), прийдешнє свято (а не "наступаюче"), багатий на залізо (або залізновмісний, а не "вміщуючий залізо"), сучасні кордони (а не "існуючі"), чинне законодавство (а не "діюче"), молоде покоління (а не "підростаюче");
- прикметника із суфіксом -альн-: зволожувальний крем (або крем для зволоження, а не "зволожуючий"), освіжальний напій, душ (а не "освіжуючий"), знеболювальний засіб (або засіб для знеболення, а не "знеболюючий");
- складного прикметника: працелюбний, волелюбний хлопець (а не "люблячий працю, волю");
- прикметника з прислівником щораз (чимраз): щораз слабші поштовхи (а не "слабнучі"), чимраз менший.
2. За допомогою іменників:
- іменника у формі називного відмінка: відпочивальники (а не "відпочиваючі"), доповідач, промовець (а не "виступаючий"), керівник (а не "керуючий"), вірянин (а не "віруючий"), завідувач кафедри (а не "завідуючий"), оточення (а не "оточуючі люди");
- іменника у формі родового відмінка: лампи енергозбереження (а не "енергозберігаючі" лампи);
- іменника з прийменником: деталі для комплектування (а не "комплектуючі" деталі), засоби для миття (або мийні засоби, а не "миючі"), місця для сидіння (а не "сидячі" місця);
- іменника-прикладки: поет-початківець (а не "початкуючий" поет), одяг для мам-годувальниць (а не "годуючих" мам), команда-лідер (а не "лідируюча" команда);
3. За допомогою нормативних дієприкментників:
- пасивного дієприкметника на -н(ий), -т(ий): приспана красуня (а не "спляча");
- активного дієприкметника минулого часу: зраділий студент (а не "радіючий"), ожилий вулкан (а не "діючий");
- дієприкметника минулого часу з префіксом напів-: напіввимерлі види тварин (а не "вимираючі"), напівзниклі рептилії (а не "зникаючі").
4. За допомогою інших хитрощів:
- усунення з тексту зайвого за змістом активного дієприслівника: постійна виставка (а не "постійно діюча");
- за допомогою підрядного речення: який скаче/плаче (а не "скачучий", "плачучий");
- словосполучень відповідного змісту: з любов’ю до тебе (а не "люблячий" тебе), у сльозах (а не "плачучий"), по дорозі до Києва (а не "їдучий" до Києва).
Варто зазначити, що в українській мові є окремі дієприкметники, що вже стали прикметниками, тобто вказують на постійну ознаку предмета, а не на дію. Порівняйте: "Під лежачий камінь вода не тече", "Лежачого не б’ють", але "Жінка, яка лежала на дивані" (а не "лежача" жінка). У перших двох реченнях слово "лежачий" виконує функцію прикметника, а в третьому воно б виступало як невластивий українській мові активний дієприкметник теперішнього часу.
Про помилки, що часто трапляються у нашому мовленні
Усі ми часом помиляємося, мимоволі вживаючи кальки з російської мови чи неправильно наголошуючи слова. І не дивно! Ще Вольтер у свій час сказав: "Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя".
Деякі помилки трапляються надто часто. Пропоную звернути на них увагу та намагатися їх уникати.
1. "Нажаль". Коли знову сумніватиметеся, писати разом чи окремо ці два слова, згадайте, що між ними можна вжити ще одне слово: "на превеликий жаль". Таким чином, можливо, Вам легше буде запам'ятати, що ми їх завжди пишемо окремо!
2. "Будь-ласка". Це теж два слова, вони пишуться окремо і без дефіса.
3. "Згідно інструкції", "відповідно з", "у відповідності з ...", "згідно до..." – це все помилкові конструкції.
Українською правильно буде: відповідно до і згідно з.
4. "На протязі року" – калька з російської мови.
5. "Заключається". В українській мові такого слова взагалі немає, тому контракти укладають (
6. Їх чи їхнього? На жаль, під впливом російської мови все частіше їх вживається не у властивому значенні. Насправді, їхній – це присвійний займенник (відповідає на питання "чий?"), а їх – це форма родового і знахідного відмінка від особового займенника вони(відповідає на питання "кого?", "чого?", "що?").
7. "Приймати учаcть". Приймати – це взагалі одне з тих слів, які у нас дуже часто вживають неправильно. Зокрема, треба говорити: брати до уваги, брати до серця, брати до відома, а у нас багато людей вживають у цих словосполученнях слово приймати.
P. S. До речі, помилки трапляються, а не зустрічаються, як дехто вважає! :)
До вашої уваги невеличка добірка синонімів до прислівника "страшно". Цікаво, а чи чули ви їх раніше та чи вживаєте у своєму мовленні?
Бо́язко, бо́язько, присл. — Тарасові було і цікаво і трохи боязко йти до школи (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 18).
Жа́ско, присл. — Боюся, бо вже ніч, — жаско мені буде додому йти. (Ковельск.)
Жа́хно, присл. — Ленський пада; все імлою Заслалось; жахно продзвенів У пітьмі крик... (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1947, 127).
За́пко, присл. — У лісі так запко. (Н. Вол.)
Ля́чно, присл. — Туди не ходять люде, там страшно, лячно всюди. (Млак. 71.)
Мо́торошно, присл. — В темряві моторошно бряжчала зброя, непокоїлися коні (Михайло Стельмах, I, 1962, 636)
Маркі́тно, присл. — Чим ближче до хати, тим йому ставало маркітніше (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 258)
Пу́дно, присл. — Лячно, пудно, страшно на душі, на серцю (Олександр Білецький)
Скума́сно, присл. — Лише пес дідів скумасно вив на пласкій вершині зчахнутої кручі (Володимир Дрозд)
Гаптувати – означає вишивати, та не просто, а шовком, золотом чи сріблом. А ще можна "стежку гаптувати" - прямувати кудись. Прийшло до нас з Німеччини.
ФРАЗЕОЛОГІЗМИ З ЧИСЛІВНИКАМИ - ДЖЕРЕЛА НАРОДНОЇ ОЦІНКИ
Любов Пономаренко пропонує зануритися в мовне багатство й хоч трішки понасолоджуватися ним. Тож поговорімо сьогодні про фразеологізми з числівниками.
Фразеологізми з числівником один мають різні значення. Зупинімося на них детальніше.
Разом (зрідка + одночасно)
1) В один голос (чи в одне горло) радити, говорити;
Пр.: Всі наші родичі в один голос твердили, що донька – викапаний татко.
2) В один кулак зібрати;
Пр.: Бігун зібрав всі свої сили в один кулак і зробив кілька останніх переможних кроків.
3) В одній упряжці з кимось працювати;
Пр.: Нелегко з таким своєвільним керівником в одній упряжці працювати.
4) В одно слово сказати;
Пр.: Всі діти в одно слово говорили, що у них найкрасивіша матуся.
5) В одну дудку грати.
Пр.: Друзі вирішили грати в одну дудку зі своїми ворогами: такий стратегічний хід мав збити з пуття супротивників.
Миттєво
1) В один дух;
Пр.: Тільки-но дітей покликали обідати, Петрик був уже тут як тут: в один дух примчав аж з вигону.
2) В одну мить;
Пр.: Гроза підкралася дуже непомітно, проте страшенної сили вітер розгулявся в одну мить.
3) Одна нога тут, друга – там.
Пр.: Мати наказала мені віднести тітці Марії вареників з вишнями, але щоб миттю повернувся: одна нога тут, друга – там, як кажуть.
Ненька – (а також мама, матуся, матінка) найтепліше слово, яке стосується найріднішої людини у світі. А ще, це просто ласкаве звертання до жінки і одна з назв нашої Батьківщини. Схожі слова виникали в багатьох мовах завдяки дитячому лепетанню.
Минулорічний чи торішній?
Здається, композит "минулорічний" має у своєму складі два компоненти українські — минулий і рік (річний). Однак це слово - явна калька російського "прошлогодний". І навіщо його вживати, коли є питоме українське "торішній", яке зберігає особливість прадавнього утворення і є таким природним, наприклад, у приказці: “Потрібен, як торішній (позаторішній) сніг”.
Тут варто запам'ятати авторитетну думку мовознавця Л.Булаховського: “Часто при суцільному сприйманні того, що йде ззовні, гине і корисніше своє, з ужитку виходять слова, форми і звороти тонші, точніші за ті, що дістають перевагу над ними під чужими впливами”. Олександра Сербенська
Добрий день чи доброго дня?
Але чимало інших спеціалістів, спостерігаючи, як усе частіше говорять «доброго дня» і «добрий ранок», уважають це натуральним процесом вирівнювання: наприклад, Галина Голосовська, доцент кафедри української мови Національного університету "Києво-Могилянська академія", стверджує: «Є суперечки, як правильно — "Добрий день" чи "Доброго дня". Дехто намагається довести тільки один варіант. Насправді правильні обидва. Що більше варіантів, то багатша мова».
За нашими спостереженнями, чимало мовців плутається, думаючи, що правильними є тільки форми називного відмінка або тільки родового. Тому, справді, тут категоричну відповідь годі шукати. Як воно усталиться – час покаже, зрештою, це не найбільша проблема нашої мови. Ми ж вам пропонуємо ще варіанти вітань (за Г.Голосовською):
Інтелігентні люди вітаються формами: "Вітаю тебе/вас". "Радий тебе/вас бачити", "Радий вітати/привітати", "Моє шанування".
У набагато ширших соціальних колах кажуть "Доброго здоров'я!".
В народному мовленні досі збереглося "З неділею святою", "Будьте здорові з Новим роком", "Будьте здорові з Василем".
Форми "Здоров був", "Здорова була", "Здорові/здоровенькі були" зародилися в центрі та на сході України. Вживають їх уже здебільшого люди старшого і середнього віку. На Наддніпрянщині до громади також зверталися "Здорові!".
На заході України по селах досі вітаються "Слава Ісусу Христу". Відповідь — "Слава навіки" або «Слава навіки Богу і Святому духу». На сході — "Слава Йсу". Варіанти відповідей по регіонах: "Слава на віки Богу", "Слава Богу святому", плюс поєднують "Слава на віки Богу святому".
Молодь зараз вітається "Здоров", переважно до хлопців, і "Привіт".
На телебаченні й радіо з’явилася нова форма привітання: "Доброї ночі" – так стали вітатися журналісти зі своїми нічними глядачами. Раніше ж не було так пізно передач. Та й хто коли ходив по ночах у гості?
Стилістично нейтральними є такі форми привітань: "Добрий день", "Доброго дня", "Добрий ранок", "Доброго ранку", "Добрий вечір", "Доброго вечора" та стягнені "Добридень" і "Добривечір". Так вітаються всі до всіх.
Попрощатися ж можна висловами «До побачення», «Щасливо», «До зустрічі», «Щасти вам», «На все добре», «Бувайте здорові», «Хай щастить», а приятелям сказати – «Бувай», «Бувайте», «Тримайся».
У набагато ширших соціальних колах кажуть "Доброго здоров'я!".
В народному мовленні досі збереглося "З неділею святою", "Будьте здорові з Новим роком", "Будьте здорові з Василем".
Форми "Здоров був", "Здорова була", "Здорові/здоровенькі були" зародилися в центрі та на сході України. Вживають їх уже здебільшого люди старшого і середнього віку. На Наддніпрянщині до громади також зверталися "Здорові!".
На заході України по селах досі вітаються "Слава Ісусу Христу". Відповідь — "Слава навіки" або «Слава навіки Богу і Святому духу». На сході — "Слава Йсу". Варіанти відповідей по регіонах: "Слава на віки Богу", "Слава Богу святому", плюс поєднують "Слава на віки Богу святому".
Молодь зараз вітається "Здоров", переважно до хлопців, і "Привіт".
На телебаченні й радіо з’явилася нова форма привітання: "Доброї ночі" – так стали вітатися журналісти зі своїми нічними глядачами. Раніше ж не було так пізно передач. Та й хто коли ходив по ночах у гості?
Стилістично нейтральними є такі форми привітань: "Добрий день", "Доброго дня", "Добрий ранок", "Доброго ранку", "Добрий вечір", "Доброго вечора" та стягнені "Добридень" і "Добривечір". Так вітаються всі до всіх.
Попрощатися ж можна висловами «До побачення», «Щасливо», «До зустрічі», «Щасти вам», «На все добре», «Бувайте здорові», «Хай щастить», а приятелям сказати – «Бувай», «Бувайте», «Тримайся».
Підвищення особистої культури мовлення
Шляхи підвищення особистої культури мовлення — різноманітні. Для початку слід:
— виробити стійкі навички мовленнєвого самоконтролю і самоаналізу;
— не говорити квапливо — без пауз, “ковтаючи” слова;
— частіше “заглядати у словник” (М. Рильський), правопис. посібники зі стилістики тощо;
— вивчати мовлення майстрів слова;
— читати вголос (особливо прозові тексти), із дотриманням усіх аспектів нормативності;
— заучувати напам’ять художні твори, причому не тільки віршовані;
— оволодівати жанрами, видами писемного мовлення, зокрема ділового мовлення;
— привчити себе до систематичного запису власних думок та спостережень, щоденникових записів, сімейної хроніки тощо;
— виробити звичку читання з “олівцем у руках”;
— жоден цікавий і вартісний вислів не повинен бути втрачений для вас.
Шляхів до мовної досконалості безліч. Але всі вони починаються з любові до рідної мови, з бажання майстерно володіти нею, з відчуття власної відповідальності за рідну мову.
Виши́ваний чи вишива́ний?
…Хустиночко мережана,
Вишиваная,
Вигаптую, подарую,
А він мене поцілує.
Хустино моя
Мальованая.
Здивуються вранці люди,
Що в сироти хустка буде
Мережаная,
Мальованая.
А я косу розплітаю,
З дружиною походжаю.
Доленько моя,
Матінко моя…
Т. Г. Шевченко
Правильна відповідь: виши́ваний. Не дивуйтеся, наголос на другому складі, саме така літературна норма. “А як же «І рушник вишива́ний на щастя, на долю дала»?” — спитаєте ви, згадуючи слова з пісні на вірш Андрія Малишка. Справа у тому, що слово “виши́ваний” у своєму житті найчастіше чуємо його саме в цій пісні, яка у 60-х роках минулого століття стала надзвичайно популярною. Крім того, слово виши́ва́нка має подвійний наголос, але варіанту з кореневим наголосом сьогодні майже не чути, тому ми помилково вважаємо правильним суфіксальний наголос у слові виши́ваний.
А щодо Малишка, то на цю помилку йому вказував Максим Рильський: «Розуміється ж, виши́ваний, як і гаптований, і мережаний, дорогий Андрію!».
Отож, запам’ятаймо правильний наголос у слові “виши́ваний”!
Інтерактивна вправа "У країні ввічливості"
Картки сітки потрібно розставити на правильні місця. Перетягуйте картки з верхньої панелі на робочу область. Якщо ви виконаєте правильно, зможете прочитати вірш "Чарівні слова".
Суржиком здавна в Україні називали мішанину зерна – жита, пшениці, ячменю, вівса, а також борошно з такого зерна (тобто не першосортне зерно та низького сорту борошно). Сьогодні словом "суржик" прийнято називати мову, в якій штучно об'єднані без дотримання літературних норм елементи різних мов.
Слово до слова - зложиться мова
Часто причиною появи суржика називають двомовність. Проте коли людина використовує у своєму мовленні слова та словосполучення іншої мови, не руйнуючи при цьому граматичної основи, фонетичних особливостей рідної, то такий процес є природним і не викликає заперечень.
Але коли людина відмінює слова однієї мови за правилами іншої, будує словосполучення та речення всупереч моделям рідної мови, вживає слова в нехарактерній для української мови граматичній формі, вона автоматично стає носієм суржику. Будь-який психолог підтвердить, що спотворена мова отупляє людину, робить її мислення примітивним.
У російській й українській мовах є слова, що мають подібне звучання, але різне значення (міжмовні омоніми, пароніми). Буває, що люди плутають значення таких слів і цим спотворюють інформацію. Здається, що і слова українські, а зміст втрачається:
Зустрічаються – помилково вживають як повний відповідник до російського слова встречаться, хоча "зустрічатися з труднощами" неправильно, можна зустрічатися з людьми;
Люби́й – неправильно вживати у значенні прикметника будь-який, кожний. Слово "лю́бий"
Мішаємо – маємо вживати лише у значенні перемішувати, а не заважати ( що є неправильним);
Простив – помилково вживається як застудитися, хоча правильно у значенні вибачити;
Лічити – правильно в значенні рахувати, та неправильно у значенні лікувати та багато інших.
Дуже поширеним елементом суржику є здеформовані слова та словосполучення. Зазвичай це російські слова, перероблені на український лад. Наприклад, російське слово принимает як принімає, получает – як получає, испортился – як спортився (хоча існують українські слова приймає, одержує, отримує, зіпсувався).
Ненормативне використання граматичних форм української мови також призводить до деформації, наприклад: "маємо вільні номера (замість номери)", "підготуйте паспорта (правильно паспорти)", "як доїхати до вокзала (вокзалу)?", "працюю чотири місяця в рік (місяці)".
"Плекайте мову!" – закликав Максим Рильський. Від кожного з нас залежить, чи буде доглянутим наш сад, чи заросте бур'яном.
Слова-паразити – це такі собі вставні «малі слова» (прийменники, сполучники, звертання, словосполуки, навіть подовження якоїсь однієї букви і т.п.), що не несуть якогось певного змістового навантаження і переважно вживаються для зв’язки слів.
Ці паразитні словечка міцно в’їдаються в лексикон людини і стають звичкою в розмовній мові. Вони бувають абсолютно безглуздими, що в результаті, переважно, збивають співрозмовника з пантелику і заважають розумінню сказаного.
Слова-паразити характерні не лише для тих, у кого малий словниковий запас. Ними зловживають і у високоосвіченому середовищі. Навіть мовознавці цим грішать. Найбільш поширені — «власне», «властиво».
Психолінгвісти вибудували власну теорію, за якою завдяки словам-паразитам можна охарактеризувати світогляд і характер їхнього носія. За цією теорією, «паразит» «як кажуть» вказує на людину, невпевнену у своїх діях, словах, думках. Слово «просто» притаманне людям, схильним вважати, що життя повинно бути простим і логічним. Той, хто вживає слово-паразит «насправді», хоче відкрити людям очі на правду життя і уявляє себе своєрідним борцем за істину. «Самі розумієте» — характеризує людину як боязку, яка постійно прагне перед усіма вибачатися.
Боротися зі словами-паразитами не так уже й легко. Тим, у кого вони виникають через брак словникового запасу, мовознавці радять читати якомога більше класичної літератури. «Щоб уникнути паразитичних вигуків під час виступів, важливих розмов, варто говорити повільніше, ніж зазвичай, даючи самому собі час краще обдумати майбутню репліку. У побутовому спілкуванні найважчий етап у викоріненні «паразитів» – помітити, які ж саме слова засмічують твою мову. Для цього варто попросити в оточуючих звернути на це увагу і робити зауваження. А вже тоді намагатися самому контролювати мовлення. Головне — внутрішня самодисципліна».
Психолог Юрій Живоглядов шлях до чистоти мови вбачає у розумінні своєї індивідуальності, бажанні вийти за межі шаблону, який нав’язується зовнішнім середовищем, та прагненні бути самим собою.
Наводимо приклади дієслів, які вимагають після себе іменника або займенника в певному відмінку.
Апелювати до кого/чогоБагатий на що
Вибачати кому
Відповідно до чого
Властивий кому
Вчитися чого
Глузувати з кого/чого
Дбати про кого/що, за кого/чого
Додержувати чого
Докоряти кому
Дорівнювати чому
Дорікати кому
Дякувати кому/чому
Завбільшки з кого/чого, як хто/що
Завідувач чого
Зазнавати чого
Запобігати чому
Захворіти на що
Згідно з чим
Зглянутися на кого/що, над ким/чим
Здатний на що, до чого
Знатися на чому
Зраджувати кого/що
Командувач кого/що
Набувати чого
Навчатися чого
Наповнений чим
Нарікати на кого/що
Неприйнятний для кого/чого
Оволодівати чим
Опановувати що
Опікувати кого/що
Опозиційний до чого
Очікувати кого/чого, на кого/чого
Паралельно до чого
Пильнувати кого/що, за ким/чим
Підлягати чому
Підпадати під що
Повідомляти кого, рідше кому
Подібний до кого/чого
Подібно до кого/чого
Потребувати чого
Пробачати кому
Протилежний чому
Прощати кому
Рівнятися на що
Сміятися з чого/кого
Сповнений чого
Сподіватися на що
Тішитися ким/чим, з кого/чого
Торкатися чого
Турбуватися за кого/що, про кого/що
Характерний для кого
Хворий на що
Чекати кого/що, на кого/що
Слово до слова - зложиться мова
У числівниках одина́дцять, чотирна́дцять наголошується склад -на-, на відміну від російської мови. Але у знахідному відмінку — наголос на закінченні -ох: одинадцятьо́х, чотирнадцятьо́х.
Джерело: https://www.facebook.com/hashtag/%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%BE%D0%BA
Немає коментарів:
Дописати коментар