МИКОЛА КУЛІШ – РОМАНТИК РЕВОЛЮЦІЇ, ОДИН ІЗ НАЙТАЛАНОВИТІШИХ ТВОРЦІВ «РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ» 20-Х РОКІВ ХХ СТ.
Один із найяскравіших та найбільш оригінальних українських драматургів першої половини минулого століття. Розквіт його творчої активності припав на 20-ті-початок 30-х років - період відродження, розвитку та трагедії України. М. Куліш - один із засновників української модерної драматургії. Його п'єси нічим не поступаються кращим світовим зразкам. Їх постановка у "Березолі" Леся Курбаса дала можливість двом корифеям українського театру в синтезі тексту і режисерського таланту показати найболючіші проблеми тих років.
У своїх драматичних творах письменник створив колоритні національні характери, які здобули популярність у вихованні акторів театру Леся Курбаса "Березіль".
З тринадцяти п’єс Миколи Куліша за його життя не були дозволені до постановки шість. Серед них - "Такі" (рукопис зник під час арешту), "Патетична соната", "Хулій Хурина". Кращі твори драматурга - "Народний Малахій", "Мина Мазайло , "Маклена Граса" - мали успіх у глядача, але їх було заборонено до показу.
М.Куліш здійснив величезний, досі повністю ще не осмислений внесок у розвиток теорії та практики драматургії. Він реформував саму драматургічну форму – композицію, архітектуру твору, надавши їй гнучкості, ємності, динамізму. Він наповнив драматичний твір багатствами слова, музики, контрастів, ритму, узагальнень, кольорів, метафор, алегорій, асоціацій, підтексту. Драматург майстерно використовував художній потенціал символів, символічного мислення, що виводило його п'єси на рівень філософського осмислення Людини й Буття.
Куліш був митцем, який постійно прагнув новини в творчості – нових художніх засобів, прийомів, рішень; несподіваних думок, образів, конфліктів; нової, до нього ще не відкритої якості драматургічного світобачення. Він шукав – і знаходив нові напрямки розвитку мистецтва, літератури, драматургії, що потім ураховувалися іншими письменниками, художниками наступних поколінь. Куліш-драматург жив категоріями майбутнього художнього часу. А це – привілей митців світового рівня. Доля
М.Братан
присвячується пам’яті М.Куліша
Колискові степи - український Техас.
Як назве їх в романі Яновський* потому,
Тут почато життя, життя - і простори, і час,
Що скінчились тобі у краю крижаному.
Крутозламна доба, бунтівний грозовій
Звирував, сколотив і степи, і відроги.
Води рік і морів, і небесний сувій,
На якому записані наші дороги.
Світ на правду і лжу своє серце розсік.
Нам не треба було вибирати де стати,
Може, був не з народження ти більшовик,
Та ніколи не йшов у кати й герострати.
У засліплій пурзі чули десь Соловки,
Як гуляла крізь біль Патетична соната,
Зупинилось життя, і дорога й роки.
І не стало Творця і Солдата.
Може скаже земляк поміркований мій,
Що було, те було, - не роз’ятрюймо рани.
Так до нині ж виспівують за упокій,
З переляку захриплі невдячні краяни.
Та не вірить у згин колисковий Техас:
У роду Кулішів є безсмертний Микола.
І триває життя, і відлунює час
Патетичну сонату млинового кола.
Всі дороги в світі – це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, – в яму.
Микола КУЛІШ
На московському кумачі України самостійної не вишити!
Микола КУЛІШ
Найкращий спільник той, хто мову нашу розуміє і по-вкраїнському говорить.
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931
