Прах поета повернувся у рідну землю

Живу і дихаю, і гину,

І думи рвуться, як пташки,

Туди, туди, на Україну,

Яку я кинув на віку...

 Ці  рядки народились 1929 року, коли Олександр Олесь (Олександр Кандиба)  перебував в еміграції у Празі. Усі, хто знав поета, зазначали, що,  мабуть не було миті, щоб Олесь думками не линув додому.

 Чеська еміграція була тяжкою, незатишною, сповненою поневірянь і болю. Спочатку, від 1923 року жив у селі Слоупи поблизу Праги, потім у містеску Черношіце, потім у Ржевницях, де кілька разів змушений був міняти адресу. І в Празі, куди дістався в 1934 році, також не відразу знайшов постійне місце для життя. Мандри з ним стійко переносила родина – дружина Віра Кандиба і син – поет Олег Ольжич. Але попри все творив, зустрічався з друзями, намагався підтримувати життя української громади в Чехословаччині.

  Але найбільше життєве випробування Олесеві принесла війна. До бою проти нацизму у лавах членів ОУН встав син Олег Ольжич. Разом з Оленою Телігою виїхав із Праги, щоб уже ніколи до неї не повернутись. Олег Ольжич загинув від тортур у концтаборі Заксенхаузен 10 червня 1944 року. Для Олександра Олеся це був удар, який не подолав. Поет Олександр Олесь пережив свого сина на 42 дні і не дожив до народження онука, також Олега, лиш 9 днів. Олесь помер 22 липня 1944 року. Поховали великого поета у Празі на Ольшанському цвинтарі, який став останнім пристанищем для багатьох українських діячів, які  змушені були емігрувати з україни через політичні уподобання. 

  29 січня 2017 року у Києві  на Лукянівському кладовищі, на спеціально виділеній алеї для перепоховань видатних українців, відбулося перепоховання праху українського письменника  Олександра Олеся та його дружини Віри, які були перевезені до Києва з Чехії після ексгумації.
 "Не просто так син і дочка українського народу повернулися на Батьківщину. Вони два ангели. А коли повертаються ангели, це неспроста", - зауважила  народна артистка України Ніна Матвієнко, яка була присутня на церемонії перепоховання.