Без надії таки сподіватись....
25 лютого - день народження Лесі Українки - великої поетеси, мужньої і сильної духом жінки.
«Цієї дитини торкнувся Бог», - так казали про доньку відомої поетеси Олени Пчілки.
У 4 роки вже читала, у 5 років Леся навчилася грати на фортепіано, у 6-річному віці невтомна дівчинка сама вишиває коханому батькові сорочку. У дев’ятилітньому віці Леся написала свій перший вірш, який по праву включають у творчу спадщину письменниці як рівний серед рівних. Це поезія «Надія», присвячена улюбленій тітці Олені Косач, засланій у Сибір за революційну діяльність. Дівчинка добре грала на фортепіано, імпровізувала власні композиції. ЇЇ вчителями музики були тітка Олена ( батькова сестра) , потім дружина Миколи Лисенка, Ольга О’Коннор, яка мала бездоганний смак і була справжнім професіоналом.
Лесі було всього тринадцять років, коли мати, прибравши їй яскравий псевдонім – Українка, зважилась опублікувати під ним її перші дитячі вірші «Конвалія» і «Сафо».
Лесі пророкували велике і щасливе майбутнє. Але вже в 10 років перше випробування долі - туберкульоз кісток. Це був виклик. І вона його прийняла. Лесю прооперували і відтоді вона лишилася без музики.
Недуга прикувала поетесу надовго до ліжка. Але навіть знесилена Леся вивчала мови, писала свої неперевершені твори.
«Читаючи м'які і розслаблені чи холодно резонерські твори українців-чоловіків і порівнюючи їх з цими бадьорими, сильними і сміливими, і разом з тим, такими щирими словами Лесі Українки, мимоволі думаєш, що ця хвора, слабка дівчина - чи не єдиний чоловік на всій Україні!» - писав Іван Франко.
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні
Пропоную Вам відповісти на питання онлайнової вікторини "10 фактів про Лесю Українку"