День Святої Трійці

Зелені свята – дуже давнє народне дохристиянське свято, яке символізує остаточний прихід літа. Це завершення весняного і початок літнього календарного циклу.

ЗЕЛЕНІ СВЯТА

Богдан-Ігор Антонич

Сьогодні є Зелені Свята,

зелена вже трава.

Моя душа була розп'ята,

сьогодні знов жива.

Усі до церкви поспішіть!

Вій, теплий вітре, повівай!

На дверях власної душі

я вішаю зелений май.

Усюди щастя, радість, сміхи,

мов юність вічно є ще.

Здається, що сам Бог з утіхи

собі в долоні плеще.

Все казкою стає прожогом,

не видно світового бруду.

В долоні плескати із Богом

і я собі теж буду.

   В основі Зелених свят тисячі років лежали культ рослинності і магія заклинання майбутнього урожаю. З прийняттям християнства Зелені свята почали називатися ще й Трійцею, яка відзначалася на 50-й день після Паски і співпадала з Зеленою неділею. Проте впродовж багатьох століть традиційно залишалася давня народна ритуально-обрядова складова Зелених свят. В основі її лежали культ дерев та рослинності, магія закликання майбутнього врожаю.

Деякі тисячолітні традиції і обряди наших пращурів, звичайно, були втрачені і призабуті, деякі були змінені або спрощені, але народна пам’ять все ж таки зберегла бодай елементи і головні атрибути Зелених свят. 

   Напередодні Зеленої неділі, у суботу, що називалася клечаною,  храми, хату, подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням – зеленими гілками дерев і квітами.Звичай цей йде ще від старозавітної  Церкви, коли будинки і синагоги прикрашалися зеленню в П’ятидесятницю в пам’ять того, як при Сінайській горі все цвіло і зеленіло в день, коли Мойсей отримував скрижалі закону. Сіонська світлиця, де на апостолів зійшов Святий Дух, у той час, за загальним звичаєм, теж була прикрашена гілками дерев і квітами.

А ще квітучі гілки нагадують нам про те, що під дією благодаті Божої людські душі розцвітають плодами чеснот.

Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, ласкавцями, лепехою. 

Зелена неділя у батьковій хаті,

І повно рай-цвіту, і ласки з теплом.

Які ми з правіку любов'ю багаті.

Зелена неділя у нас за столом.

Церковні подзвони і поля освята.

З любистку-барвінку горять три свічі.

І хата свята, і освячена м`ята,

І стіл, і на ньому пухкі калачі.

Сидять доокола і діти, і внуки,

А з ними козацькі й чумацькі пісні.

На вишитій скатерті - батькові руки,

І мамині руки - два дива святі.

І вікна в любистку, і стіни в уборах,

І гладить маленький Ісусик ягня.

В зелену неділю, неначе в Соборах, -

Довкола любові вкраїнська рідня.

  

На Зелені свята, як і після Великодня, провідували померлих родичів, могили яких обсипали клечаним зіллям. На кладовищі влаштовували панахиди та спільні поминальні трапези. Ця традиція подекуди збереглася до наших днів.