Притча про два струмки

   Маленький хлопчик, гуляючи з батьками по лісу, побачив чистий струмок. Він напився свіжої води, а потім - заради забави - взяв в руки гілочку і почав мутити воду в струмку. Дно струмка було піщаним, і тому на поверхню відразу піднявся пісок, опале листя і різне сміття. Колись прозора вода стала непридатна для пиття. Малюкові швидко перестало подобатися вглядатися в брудну воду потічка. Він кинув туди гілочку і побіг до мами.

А десь високо в горах інший хлопчик так само бавився з гірським струмочком. Він теж хотів помутити воду гілочкою. Але дно струмка було кам'янистим, і він зламав гілочку і побіг далі, нічого не добившись. Потік був чистий, як і раніше.

   Подібно цьому, деякі люди зовні здаються добрими і чуйними, як чистий струмок. Але спробуй хоч ненавмисно образити таку людину і побачиш, як з дна душі спливуть зарозумілість, дріб'язковість, гординя і старі образи, подібно твані і сміттю в струмку лісовому. Коли ж людина постійно повчаться в Слові Божому і про святе думає, то поступово приклад смирення Христового загартовує доброчесну людину смиренням і великим терпінням, об які, як тростинки об камінь, ламаються всяка людська злість і ворожість.

Тече вода в синє море (Думка) / слова Шевченка (Ukrainian song)

Мультфільм "Садок вишневий коло хати" Шевченко Т.Г.

     Колядувати на Різдво - прекрасна традиція українського народу! 

      Різдво Христове - найсвітліше і добре християнське свято, свято сімейне і дружнє. Саме тому ми всі так любимо Різдво, саме тому присвячуємо Різдву вірші, пісні та колядки.  

     Традиція колядування дуже давня і йде ще з сивих язичницьких часів. У релігії давніх слов’ян навіть був спеціальний бог, відповідальній за коляду і колядки, його так і звали – божич Коляда. Саме від нього і походить назва різдвяних пісень – колядок.

     Божич Коляда – в слов’янській міфології бог зимового сонця, син великого Дажбога та прекрасної богині кохання Лади. Його ім’я – «Коляда», можна розкласти як «Ко Лада», що значить «син Лади». 

РІЗДВЯНА РАДІСТЬ

Срібно-зоряна ясная ніченька.
Місяць в небі, неначе жар-цвіт.
Радість сяйвом палає на личеньках -
Божий син народився на світ.

Сіно в ясельцях стало перинкою.
Щастям сяє Діва Марія
Утішається серце дитинкою.
Це ж землі і людям Месія.

Ніжна ніч, тиха ніч свята
Сповістила прихід Христа.
Ніч спасіння, віри й чудес,
Ніч єднання землі і небес.

Спочиває Ісусик у ніжному сні,
А над ним світять зорі ясні.
Божі Ангели звістку несуть до нас,
У Вифлеємі родився Спас.
Янголята до діток всміхаються,
Світла радість на крильцях зорить.
Срібні дзвони в серцях озиваються
І колядки летять у блакить.

Возродилася віра чудесним днем,
Доторкнулась душі надія.
Утішається світ весь спасителем.
Це ж землі і людям Месія.
Ніжна ніч, тиха ніч свята
Сповістила прихід Христа.
Ніч спасіння, віри й чудес,
Ніч єднання землі і небес.
(Марія Морозенко)