Колядувати на Різдво - прекрасна традиція українського народу! 

      Різдво Христове - найсвітліше і добре християнське свято, свято сімейне і дружнє. Саме тому ми всі так любимо Різдво, саме тому присвячуємо Різдву вірші, пісні та колядки.  

     Традиція колядування дуже давня і йде ще з сивих язичницьких часів. У релігії давніх слов’ян навіть був спеціальний бог, відповідальній за коляду і колядки, його так і звали – божич Коляда. Саме від нього і походить назва різдвяних пісень – колядок.

     Божич Коляда – в слов’янській міфології бог зимового сонця, син великого Дажбога та прекрасної богині кохання Лади. Його ім’я – «Коляда», можна розкласти як «Ко Лада», що значить «син Лади». 

   Святкування на честь божича Коляди проходило 24 грудня, акурат після найкоротшого дня зимового сонцестояння -  день знов починає ставати довшим, а ніч коротшою. Цей ніби то буденний астрономічний факт мав неабияке сакральне значення для наших предків .

  24 грудня святкувалось одне з найбільших свят язичницького періоду – Різдво божича Коляди. Є цікава давня слов’янська легенда, за якою старе сонце ніби то поїдав страшний ненажерливий змій Корочун. Богиня Лада народжувала нове сонечко – божича Коляду, якого волхви спершу ховали від змія, (щоб той і його не згамав), а потім коли сонечко укріплювалось та виходило на небосхил, волхви ходили від хати до хати, щоб повідомити всіх про радісну новину – народження нового сонечка, а зображення того сонечка носили з собою.

Власне народження божича Коляди символізувало початок руху Землі до світла, що було приводом для великого святкування. А яке слов’янське святкування без співів? Правильно, ніяке, тим більше коли ми українці, один із самих співочих народів. Святкування на честь Коляди розтягувалось аж на цілий тиждень, давні слов’яни палили вогні, гуляли, веселились та активно співали різних пісень, прославляючи зимове сонечку Коляду, яке з кожним новим днем має бороти темряву, а на весні зігріє землю своїми ласкавими промінчиками, розтопить сніг та принесе радість і тепло. Ці пісні стали називатись на його честь – колядками.

   Усе змінилось з приходом християнства. Велике язичницьке свято Різдва божича Коляди було замінено святкуванням Різдва Христового, а колядки спершу були взагалі заборонені, але хіба можна слов’янам заборонити співати? Тож їх просто стали співати не на честь божича Коляди, а на честь появи на світ маленького Ісуса Христа. Хоча багато язичницьких звичаїв при святкуванні Різдва і досі продовжує зберігатись, наприклад, виставляння дідуха.

    Колядки є невід’ємним атрибутом різдвяних святкувань, без яких просто неможливо уявити цього свята.