Сердечно вітаю усіх із Новим
роком! Хай новий 2016 рік принесе у Ваші
оселі цілу хурделицю добра, достатку, щастя і радості! Бажаю усім невгасимої творчої наснаги, здійснення мрій і реалізації
усіх Ваших задумів. Здоров’я та
успіхів Вам у новому році!
З повагою – Олеся Браташ
вівторок, 29 грудня 2015 р.
Як вітати з Новим роком
Досить часто нас вітають з наступаючим Новим роком. Але ця його ознака геть нам не підходить… Чому?
По-перше, наступаючий як дієприкметник активного стану теперішнього часу із суфіксом -юч-НЕ відповідає нормам сучасної української мови.
По-друге, помізкуймо над прямим значенням цього слова. А тут, як виявляється, іронії не оминути: на кого цей рік наступає? На мене, на Вас чи на всіх нас гуртом?
По-третє, наскільки важливо в привітанні підкреслювати те, що це рік, який надходить? Адже й так зрозуміло, як білий день, що вітаємо один одного з цим ось роком, що стоїть уже на порозі, а не якимось подальшим.
По-четверте, варто пам’ятати нормативний відповідник, як-от: рос. наступающий – русизм наступаючий – укр. прийдешній.
Тож вітаємо з прийдешнім Новим роком! У запропонованому варіанті слово «прийдешній» має прозоре походження – «той, що прийде».
Святий Миколай в українській релігійній та народній традиції
Свято Миколая прийшло до України 1088 року за часів князя Всеволода Ярославовича. На честь святого княгиня Ольга побудувала один з перших храмів Київської Русі в середині IX століття – над могилою Аскольда в Києві. Найдавнішу збережену українську ікону святого Миколая датують початком XIV століття.
Українці з давніх часів вважають Миколая святим – заступником простого люду (до речі, його ім'я в перекладі з грецької означає «перемога народу»), особливо несправедливо скривджених. А ще він опікується подорожуючими та моряками. У нас цього святого називають «скоропомічним» — адже він завжди спішить на допомогу потребуючим.
В українському народному фольклорі багато приказок, у яких згадується Миколай. Так, на Херсонщині, якщо на Миколи йшов сніг, говорили: «Миколай бородою трусить — дорогу стеле», а на Харківщині загадували: «Як на Миколи іній — буде овес». Постать Миколая, поряд із Богородицею та Ісусом можна зустріти у стародавніх українських щедрівках.
Для наших прабабусь і прадідусів святкування Миколая не обмежувалось отриманням подарунків. На Харківщині 17, 18, 19 грудня справляли так звані Миколині святки. У ці дні варили кутю та узвар, щоб наступного року був урожай на плоди й на ячмінь. Існувала й традиція випікання спеціального печива – миколайчиків. А на Гуцульщині побутував весільний звичай, коли молодих освячували іконою Миколая. Молодий перед батьком ставав, як перед святим Миколаєм, а наречена перед матір’ю, як перед Богородицею.
У давнину на Миколая укладалися договори і угоди, бо всі були впевнені, що в цей святий день ніхто не зважитися на обман. А ще зі свята Миколая в українських містах починали працювати ярмарки, де встановлювалася ціна на хліб і борошно.
Кажуть, традиція дарувати подарунки дітям на свято розповсюдилась Європою із середньовічної Німеччини. Її перейняли Австрія і Польща, а далі й Україна. Це підтверджується тим, що в Україні звичай класти дітям подарунки під подушку зберігся передовсім на Правобережній Україні, яка свого часу перебувала під владою Речі Посполитої.
Отець Миколай як особистість втілює найкращі людські ідеали. Він відзначився чистотою життя, за яку мав від Бога дар чудотворення, а також милосердям і благодійністю. Очільники Церкви й богослови, встановлюючи свято, закликали вірних пам’ятати саме про ту взірцеву чистоту й щедру доброчинність, брати їх за приклад. Миколай, оцінюючи поведінку дітей, вчить бути порядними, чесними і слухняними, милосердними, безкорисливими, щедрими та допомагати іншим.
