Неспійманий світом

 3 грудня 1772 року, як стверджують дослідники, народився на Полтавщині чоловік, котрий змінив культурне й літературне життя України кінця 18 століття. Це Григорій Савич Сковорода. Людина  світлого серця, глибинного характеру і проникливого розуму. Людина, саме життя якої було оригінальним творінням.

  Він став мудрецем і мислителем, освітянином і письменником, створившим і розкрившим у своїх байках, віршах,філософських трактатах систему ідей, що стали передовими на той час.
 

 Широко освічений, талановитий, красномовний та розумний чоловік, Григорій Сковорода свідомо обрав долю  мандрівника, хоча його таланти давали можливість досягти високих посад, особливо в духовній ієрархії. Він, безумовно, був своєрідною особистістю, але при цьому випереджав свій час. 

 Григорій Савич був одним з тих мислителів, спосіб життя яких перебуває в повній гармонії з їхнім вченням. Сковорода жив так, як учив, і вчив саме так, як жив. Своїм вченням Григорій Сковорода заперечував багатство й боровся зі спокусами, які воно несе людині.

Він є повноправним мислителем про щастя, — більшого і глибшого, мабуть, і немає.  «Немає солодкішого для чоловіка і немає потрібнішого, ніж щастя…» («Начальная дверь ко христіанскому добронравію»). 

У філософській системі Г. Сковороди чільне місце посідає теорія самопізнання, з якою філософ пов’язує уявлення про щастя, душевну рівновагу, усвідомлення людиною сенсу її життя, її призначення і місця у Всесвіті і, як наслідок, максимально ефективного використання нею даних Богом можливостей. Ідея пізнання самого себе є домінантною всієї творчості, всього його життя.

   Від тридцяти років  філософ не розлучався із святим Письмом, тож його світогляд, можна вважати, сформований біблійною істиною. 

Творчу спадщину Г. Сковороди складають філософські твори – це сімнадцять трактатів і діалогів та літературні пам’ятки – збірка поезій “Сад божественних пісень”. Збереглося також 120 листів Г. Сковороди до різних осіб, прозові переклади, притчі тощо. За життя жоден його твір не був опублікований. Вони поширювалися в списках, а пісні побутували в повсякденні, складаючи частину репертуару сліпців-лірників.

 Справді, коли  виникають роздуми про сенс буття, про щастя, про  життєвий вибір, варто читати Сковороду.