Незагоєна рана України...

   

1932-го року  в Україні розпочався жах, жорстокішого  за який не знав світ: людей не рубали, не стріляли - у них просто забрали всю їжу, оточили військами і спокійно дивились, як вони повільно, у нестерпних муках помирають із голоду…

 Людей знаходили у спорожнілих хатах, у дворах і полях, на узбіччі доріг, на вокзалах і міських майданах, бо від смерті не було сховку ніде. І в той час, як одні, запаморочені голодом, брели у відчаї на свою Голгофу і вмирали на мученицьких шляхах, інші - так звані активісти в шкірянках і при зброї - ходили дворами. Довгими, як списи, металевими штрикачками промацували все і скрізь, де міг бути захований хліб. І коли знаходили цей життєдайний скарб, - забирали весь, до зернини...

Жахлива і вражаюча статистка тих часів: в Україні  взимку 1933 -го щохвилини вмирало голодною смертю 17 людей, за годину -  тисяча, за добу – 24 тисячі.

Голодомор великою мірою зруйнував українське село, яке зберігало традиції української родини. Високий шлюбний потенціал українського села був зруйнований і вже ніколи не був відновлений.

Трагічна пам'ять про голодомор - то як чорний, незглибимий колодязь, у який, можливо, і не хотілося б заглядати, бо ж побачимо себе далеко не такими, якими б хотіли бачити. Але мусимо подивитися в цей колодязь чесно, нічого не приховувати, аби очистити власні душі від скверни, самовисповідатись і покаятись, аби не повторилося найстрашніше за всю історію України штучне, насильницьке винищення людей.

Дотепер ми не знаємо імен всіх, хто загинув від голодної смерті. Їх не називали героями, їм не ставили пам’ятників чи обелісків. Нас просто заставляли про це забути. Але пам'ять не можна знищити!

     На знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору у суботу 22 листопада з 16 години приєднуйтесь всією родиною до всеукраїнської акції «Засвіти свічку пам’яті».Із настанням темряви засвітіть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.Україна пам’ятає!  Світ визнає!