9 березня - день народження Тараса Шевченка

КОБЗАРЕВИЙ "БУКВАР"

   Мабуть, мало в кого виникне сумнів щодо прагнення Шевченка допомогти українцям стати вільним  і щасливим народом. Велике діло свого життя — боротьбу за ідеали волі і правди на землі поет безпосередньо пов’язував із поширенням навчання, просвіти.
На роздуми про це не раз натрапимо в його поезіях. Згадаймо бодай рядки, в яких із силою воістину вражаючою виявлено драматичність стану поетової душі:

І день іде, і ніч іде,
І голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?

 І, напевне ж, не випадково ці слова зринули з глибин поетового серця саме тоді, коли він був поглинутий думками і турботами про видання свого "Букваря".Дивився на початкову освіту простого люду, як на підґрунтя, фундамент, на якому має будуватись вся система національної освіти, а також боротьба за щастя.

 "Почав "Кобзарем", а закінчив "Букварем",- з докором мовив якось Пантелеймон Куліш. Мабуть, навіть Куліш не зрозумів, що протягом всього життя Шевченко був у пошуках тих найдієвіших засобів і методів, які б допомогли якнайшвидше просвітити простих українських людей. Адже справжній вчитель шукає кращих методів навчання все життя.  А вже маючи певний досвід за плечима, зрозумів, що все геніальне просте, і що починати треба з найпростішого.
"Букварь южнорусский" - остання прижиттєва книжка Тараса Шевченка. Цей посібник для навчання грамоти українською мовою в недільних школах поет уклав восени 18б0 року.
Шевченко узявся за видання "Букваря" без будь-яких спонукань і заохочень, розраховуючи тільки на себе. Аби добути гроші на цю добру справу, поет-художник вирішив виконати автопортрет і розіграти його в лотерею. І от у вересні 1860 року на виставці в Петербурзькій Академії мистецтв Шевченко представив п'ять офортів та автопортрет, мальований олійними фарбами. Ці твори одразу набули значного розголосу і були високо поціновані як академічними спеціалістами, так і тогочасними художніми оглядачами. За офорт "Вірсавія" художника удостоїли звання академіка гравюри.
"Русский художественннй листок", що його видавав Василь Тїмм, писав про участь Шевченка у виставці: "Відомий малоросійський поет Т. Г. Шевченко виставив п'ять дуже вдалих гравюр і свій власний портрет, намальований олійними фарбами. Ми чули, що художник мав на меті розіграти цей портрет в лотерею, збір від якої він призначав на видання дешевої малоросійської абетки. Від щирого серця бажаємо, щоб ця чутка підтвердилася і щоб задуманому Т. Г. Шевченком сприяв усілякий успіх".
    Наприкінці грудня "Буквар"  був надрукований тиражем 10 000 примірників, хоча на обкладинці час видання позначено наступним роком.
   Простий щодо художнього оформлення, у м'якій обкладинці, обсягом у 24 сторінки і з ціною відповідною: 3 копійки. Саме оці копійки, що робили книжечку приступною для найбіднішого люду. У щоденнику поета знайдемо такі  такі рядки: «Як гарно, розумно і шляхетно укладений цей зовсім новий Буквар. Дай Боже аби він прижився в нашому бідному народі. Це перший вільний промінь світла, що може проникнути у затуркану невольницьку голову». 
     Може виникнути запитання: чому Тарас Григорович пойменував свого "Букваря" "южнорусским"? Запитання природне, бо з ім'ям Шевченка пов'язуємо високе відродження самого слова "Україна". Прямих свідчень про те, що повна назва "Букваря" авторська, не маємо. Однак так само нема ніяких даних, що така назва суперечила авторській волі Шевченка. З огляду на це вірогідним видається пояснення: на той час існувала видавнича традиція, за якою назви українських книжок, що видавалися в Петербурзі, на обкладинці і титульній сторінці позначалися російською мовою.
"Букварь южнорусский» був першим у серії навчальних посібників з різних галузей знання – арифметики, географії та історії, яку планував здійснити Шевченко. «Думка єсть за “Букварем” напечатать лічбу і ціни і величини такої ж, як і “Букварь”. За лічбою – етнографію і географію в 5 копійок. А історію, тілько нашу, може, вбгаю в 10 копійок», – ділився задумами Шевченко в листі до М. К. Чалого 4 січня 1861 р. Смерть перешкодила здійсненню цих планів.
 «Буквар південноруський», упоряджений Шевченком для українських недільних шкіл, був улюбленою працею нашого національного генія і став його прощальною, лебединою піснею, яку він посилав з похмурих берегів Неви далекій своїй Україні, її дітям, її прекрасному юному цвіту. Щирою любов'ю і турботою про майбутнє народу, про його духовність світиться остання книжка Кобзаря - його "Буквар". Напевно, вірив поет, що  ця книжечка   осяватиме  юні душі, освітлюючи їм дорогу до щастя й добра. Адже все велике починається з малого.