Сію, сію, посіваю...

Посівання (або засівання) — обряд в перший день Нового року, який співпадає з християнським святом Василія Великого (це був архієпископ Кесарії Каппадокійської, що в Малій Азії. Церковні джерела характеризують його як богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя).

 На Старий Новий рік — Василя, окрім служби в церкві, традиційно зранку ходили посівати посівальники-хлопчики, обсіваючи зерном оселі родичів, сусідів, знайомих. Посівальниками мають бути хлопчики, оскільки існує повір'я, що першим на Новий рік мав зайти в хату чоловік, щоб все було добре і в родині, і в господаря. Посівали зерном, в основному — житом, пшеницею.

Сію, сію, посіваю. З Новим роком вас вітаю. Щоб сей рік було більше, ніж торік.[2]

На щастя, на здоров’я, на Новий рік! Щоб уродило краще, ніж торік! Коноплі під стелю, а льон по коліна, Щоб у вас, хрещених, голова не боліла!

Сійся, родися жито-пшениця, всяка пашениця, на новий рік, щоб краще родило як торік, Коноплі під стелю, а льон по коліна, Щоб у вас хрещених головка не боліла. будьте здорові з Новим роком.

Сію, сію, засіваю, Вашу хату не минаю, З Новим роком йду до хати, Щось вам маю віншувати: Щоб діти всі здорові, Їли кашу всі готові, Щоб вам була з них потіха. А нам грошей із пів міха!